Невдовзі після війни, у 1947 році радянський радіоефір раптом завмер. Люди пам‘ятали, що таке могло статися хіба на початку війни. Усе виявилося простіше: на середині передачі хтось із ЦК партії зупинив трансляцію українських різдвяних колядок у виконанні Івана Козловського.
Тоді ж з магазинів по всьому СРСР були вилучені й знищені його платівки. Але рукописи не горять:
http://www.youtube.com/watch?v=gyETGQDKP7c&feature=related

Уривок зі статті Степана Бандери з нагоди Різдвяних свят 1957 року.

… Істотною причиною невдачі большевицької інженерії в духовій ділянці є те, що вона натрапила на такі первні в душі людини й народу, яких не можна ні змінити, ні знищити, а яких походження, сила і вплив сягають далі, ніж межа життя і смерти.

Остаточним аргументом большевицької системи, теж у “перевихованні” людей, є смерть, загроза знищення, а далі й безоглядне нищення всіх непокірних і невигідних. Але й цей арґумент не є всесильний.

Проби смерти не витримує те, що є витвором самого життя. А оце мільйони людей, цілі народи в обличчі смерти захищають правди і цінності, які їм дорожчі від самого життя! Бо людська душа походить від Того, Хто споконвіку був перед життям і буде після життя, вічно, а оборона великих правд більше наближає людську душу до Бога, ніж життя.

Книжка Олександра Зайцева, Олега Бегена та Василя Стефаніва «Націоналізм і релігія. Греко-Католицька Церква та український націоналістичний рух у Галичині (1920-1930-ті роки)», що побачила світ у Видавництві Українського Католицького Університету (Львів, 2011), справляє якнайкраще враження. Автори належать до нової генерації українських істориків. З таких праць у перспективі може сформуватися оригінальна історична школа УКУ. Відзначимо, що на виданні також зазначений логотип відомого своєю науковою та громадською активністю Центру досліджень визвольного руху. Широке використання невідомих раніше архівних матеріалів, опублікованих документів, різноманітних вітчизняних та зарубіжних історичних праць, формування внемливих концептів, вдало обрана тема, що багато в чому виступає ключем для розуміння цілої доби, налаштованість на подальшу дискусію – всі ці риси вказують на справді професійний підхід до справи.

Українські урядовці на подячному молебні з нагоди завершення 2011 року під проводом митрополита-україноненависника Агафангела.

Недавно митрополит Одеський Агафангел (він тепер замість хворого митрополита УПЦ МП Володимира) відправляв подячний молебень з нагоди завершення 2011 року. Участь у Молебні взяли Прем'єр-міністр Микола Азаров, Голова Верховної Ради Володимир Литвин, Секретар РНБОУ Раїса Богатирьова, голова КМДА Олександр Попов, урядовці, народні депутати. Чому в молебні не взяли участь єрархи УПЦ КП, УГКЦ, інші християнські конфесії?

Що ми знаємо про Швайцарію? Переважно буде відповідь: світові банки, смачний шоколад, мальовничі гірські пейзажі і ще, може, згадають про нейтралітет країни. Зате, на жаль, в Україні мало знають про державний устрій цієї країни, її народ, традиції і повсякденне життя. Якраз про це у розмові із швайцарцем українського походження, журналістом-міжнародником, художником і картуністом, фотографом Любомиром Т. Винником.

Навіть побіжний погляд на політичну ситуацію в Україні викликає великий подив. За надзвичайно сприятливих для опозиції соціально-економічних умов, за масового невдоволення нинішньою владою на заході й сході країни, опозиція демонструє курс моральної і політичної самодискредитації. Нездатність тримати удар, долати найменші перешкоди і водночас цілодобова готовність до змови з владою не можуть додати опозиціонерам симпатій широкого загалу. І тут ідеться вже не про сумнозвісних «тушок» – зрадників, що перекинулися до парламентської більшості, а про, так би мовити, стійких бійців, що залишилися під прапорами БЮТ і НУ-НС.

За кілька годин 2011 рік відійде в історію. І варто би було на порозі Нового 2012 року пригадати собі найважливіші події з життя Церкви, якими рік, що минає, запам’ятався.

Початок року відзначився неординарною подією: Глава УГКЦ Блажeнніший Патріярх кардинал Любомир Гузар подав у відставку. Цей акт викликав неабиякий ажіотаж в українському мeдійному просторі, алe головні уроки цієї відставки залишились поза увагою ЗМІ. Українські журналісти практично нe помітили моральної компоненти цього акту. Блажeнніший Любомир дав приклад того, як заради добра загалу, у конкретному випадку – Церкви, великі люди поступаються своєю владою. Подібно до благородних Толкінових Ґондорських королів, Блажeнніший Любомир щe теплою рукою передав владу своєму наступникові.

1 січня, 103 роки тому, народився Провідник ОУН

Український націоналізм так само категорично відкидає і поборює московський большевизм, комунізм, як і всяке намагання повернути стан національно-політичного і суспільно-економічного поневолення білою чи будь-якою іншою Росією або іншими окупантами. Ті соціальні відносини, які були накинені Україні попередніми окупантами, та й всяка спроба їх відновити знаходять в українському націоналізмові непримиренного ворога. Його метою є побудувати в Українській Державі свій власний суспільний лад, відповідно до потреб і бажань всього українського народу, що запевнить українській нації найкращий розвиток, усім громадянам України - всебічну свободу, справедливість і добробут. Тут український націоналізм іде власними шляхами, беручи за підставу і вирішальні критерії: український нарід, українську родину, природні дані, життєві умови і потреби України. З чужих прикладів і досягнень український націоналізм приймає те, що відповідає українському народові. З минулого бере він за підставу ті вартості й засади, що їх витворив сам український нарід у свобідному своєму розвиткові, та які відповідають сьогоднішньому життю і його рівневі. А все те, що накинене! йому чужим пануванням проти його волі і прагнень упродовж цілого історичного розвитку, як давніше, так і в останнє чвертьсторіччя, - відкинеться.

Наступного року нас очікує багато бруду в політичному житті - Оксана Забужко

Що вас найбільше здивувало цього року?

— Насамперед, пробудження російського суспільства. Це для багатьох стало несподіванкою. Хоча передбачити кризу путінської системи, яка за минулі 10 років свій цикл вичерпала, можна було. Те, що вона трухлява зсередини, стало зрозуміло, коли почалися міжнародні позови до "Газпрому". І що вся ця велика газова бульбашка легко може лопнути.

Багато хто вважає, що українськомовним боротися за свої мовні права в Україні – це щось на зразок Сізіфової праці або ж донкіхотства. Мовляв,  нахил до шляхетних, але нездійсненних ідеалів уперті, але позбавлені сенсу зусилля результату не дадуть. Часто такі скептичні міркування мають під собою ґрунт. Та не завжди. Про це свідчать численні приклади захисту своїх мовних прав десятками громадян України, зокрема й у судах.

"Стипендіальна реформа" з зареєстрованого вчора у парламенті проекту нового Закону "Про вищу освіту" - це бомба сповільненої дії для влади. Про це стверджують у Всеукраїнській молодіжній організації "Фундація Регіональних Ініціатив" (ФРІ). Молодь впевнена - узаконення студентських стипендій на рівні прожиткового мінімуму під час, або вже після парламентських виборів призведе до масового молодіжного соціального вибуху, зокрема, студентів-"четвірошників".

Амністія за вбивство студента, довічне – за міліціонера.
Прокуратура вимагає довічного ув’язнення для мешканця села Семиполки Віталія Запорожця, який із мисливської рушниці застрелив майора міліції. Хоча односельці кажуть, що міліціонер тероризував їх. Справа навіть не в тому, що вони кажуть, а в тому що роблять: збирають гроші на адвокатів, пікетують суд. Схоже, міліціонер їх таки справді дістав. Сподіваюся, ніхто, крім працівників прокуратури, не буде казати, що міліціонерові дісталося якесь неправильне, бандитське село?..

Азаров (чи треба писати АзаровТМ? ) раптом дізнався, що більше половини українців суті реформ не розуміють і звелів підлеглим швиденько йти пояснювати покрокову послідовність змін і, головне, - кінцевий результат. Інтернетом пішло гуляти питання — це Азаров такий розумний чи українці такі дурні, а високопосадовці побігли по ток-шоу. Розказують чітко і ясно: “Всеохопні, системні, глибокі, започатковані Президентом , двадцять одна ”. Правда жоден не витягує з кишені чи айпеда перелік, і не розповідає хто за що відповідає, на скільки відсотків виконано і таке інше. Двадцять одна! - розумному достатньо, дурню все одно.

Але оскільки влада у нас відповідальна, відкрита та прозора, вона заздалегідь створила сайт такого собі Комітету з економічних реформ. Там і склад, і напрями, і — увага! - план-графіки виконання є.

Людина не повинна прагнути до того,
щоб викреслити минуле з історії лише,
тому що воно не влаштовує її тепер.
ГолдаМейр

Збираючи матеріали до статті «Долі професорів Богословської академії», ще у період розвалу тоталітарної системи і боротьби за відновлення нашої незалежності ми були захоплені високим інтелектуальним і професійним рівнем професорів цього вищого навчального закладу українців Галичини.
Митрополит Андрей Шептицький і майбутній Патріарх Йосиф Сліпий зібрали справжнє гроно вчених і авторитетів богословської науки. Такими були і студенти академії. Спогадів чимало. Ніхто з них не скотився до ідеологічного невігластва чи фанатичних перверзій, ніхто з них не став епігоном вже тоді, модних течій – як ліберальних так і тоталітарних.

На перший погляд може скластися враження, що будь-які розмови про «ідеологію», в тому числі «ідеологію націоналізму» позбавлені сенсу. Адже більшість людей сьогодні переймається гострими соціальними проблемами, шукають їх розв’язку в непростих політичних реаліях. Проте відважуся заявити, що більшість нинішніх суспільних проблем пов’язані саме з поняттям «ідеологія».

Влада традиційно та щедро роздає блага лояльним до себе артистам. Ось і уславлений актор, Герой України Богдан Ступка назавжди оселиться в державному будинку відпочинку «Конча-Заспа», де уряд виділив для нього приміщення у довічне користування. За інформацію «УНІАН», відповідне розпорядження 26 грудня прийняв Кабінет Міністрів України.

Толерантність? Гаразд, але, по-чесному!
В харківських вузах проводяться лекції на тему: «Толерантність заради миру» .
Лектори в паніці: третина студентів з ними не згодна. Чому? Та тому, що юнь розуміє:  їй на вуха вішають спагетті, бачить різницю між словами і реальністю.  Розглянемо  кілька місцевих ситуацій .

Ситуація №1. Рухівці напередодні Дня вшанування жертв Голодомору, вкотре (!) звернулися до влади з вимогою прибрати скульптурні форми, назви вулиць, що прославляють  вбивць  - Постишева, Косіора, Петровського, Чубаря…  Але у керівника  «Антифашистського комітету» Н.Ройтмана контрпропозиція: перенести бюст Постишева до… Палацу дитячої та юнацької творчості!  Як українці повинні ставитися до Ніссона Менделевича? Це з його боку по-людськи, толерантно?  Так, Постишев, під патронатом НКВС,  відкрив для дітей Палац піонерів, але скільки той нелюдь  дітей та їхніх батьків замордував? А якби хтось запропонував встановити біля єврейської школи №170, яка до речі, утримується коштом всіх харків'ян, -  погруддя Й. Геббельсу? Адже, кульгавий  був батьком  шістьох дітей і на відміну від комуно-фашистів ще у 1935 році визнав Голодомор.  Це було б у межах демократії і плюралізму? Толерантно?  Ні? Тоді, чому подібним принижують українців?  Чому депутат міськради К.Кеворкян іронічно називає Голодомори – голодухами?  Про різню вірмен і Голокост він не дозволяє собі подібну іронію.

Донецький національний університет (ДонНУ) уже півтора роки не має керівника. Триває конфлікт виконувача обов'язків ректора Петра Єгорова із колективом ВНЗ. Цього разу ситуація загострилася після листа викладачів до Міністерства освіти з вимогою розірвати контракт із Єгоровим.

Проблеми почалися після того, як звернення до міністра освіти, науки, молоді та спорту Дмитра Табачника було оприлюднено в Інформаційному тижневику ДонНУ 16 грудня 2011 року.

Як повідомив голова профкому ДонНУ Володимир Подмарков, представників профкому Донецького національного університету опитував співробітник міліції щодо їхнього голосування за відставку в. о. ректора Петра Єгорова.

— Заклики до об'єднання опозиції ми вже чули від Арсенія Яценюка, Анатолія Гриценка, Валентина Наливайченка й інших, — каже в інтерв'ю "Газета.ua" політтехнолог Сергій Гайдай. — Лише "Свобода" Олега Тягнибока не робить на цьому акцент. У неї інша стилістика — агресивна.
Як люди сприймуть заклик Тимошенко до опозиціонерів?
— У суспільстві нема запиту на об'єднання опозиції. Від того, що кілька політиків стануть однією силою, у житті простого українця нічого не зміниться. На виборах 2002-го було велике об'єднання — блок "Наша Україна". Але виборці голосували не за нього, а за нового лідера, яким бачили Віктора Ющенка. Якщо додати чотири нулі, одиниці все одно не буде.

Без оголошення війни: влада проводить «повзучу деукраїнізацію».
Останні місяці зарясніли інформаційними приводами щодо фактичного звуження сфер застосування української мови.
Конституційний Суд ухвалив рішення, яке може призвести до вживання в судах «мов меншин» (читай: російської) поряд з українською (читай: замість неї). У листопаді Міністерство освіти і науки, молоді та спорту підготувало законопроект щодо змін до Закону «Про дошкільну освіту», що його Кабмін уже передав до Верховної Ради. Ним дозволено створювати нові дошкільні навчальні заклади (або групи в уже наявних), де виховання дітей відбуватиметься «на їхній національній або на іншій мовах» (цитую пояснювальну записку). Раніше Верховна Рада ухвалювала рішення про зменшення квот на україномовну продукцію на теле- й радіоканалах (де українську мову й без того чути дедалі менше, а пісні нею – переважно вночі). Міносвіти й місцева влада заохочують переведення українських шкіл у статус «двомовних» – як це трапилося в Одесі. А міністр Табачник воліє зобов’язати всіх чиновників володіти й українською, і російською мовами.