(У зв’язку з 63-ю річницею прийняття Конвенції про запобігання та покарання злочину Геноциду)
У 1932-33 був голод в СРСР. Двадцять років по тому Рафаель Лемкін, польсько-американсько-єврейський юрист, один з авторів конвенції, запропонував наступні зауваження до двадцятої річниці голоду в статті, яку він назвав «Радянський геноцид в Україні”:

В Україні більше немає чесних ТБ каналів. Як, напевно, і газет. Залишився один інтернет, простір якого не підвладний сто відсотковому контролю, але доступ до якого, наприклад, в українській глибинці, є не у кожного.
 
Пам'ятаєте, як після 22 листопада 2004 року, російське ТБ зробило Януковичу з Кучмою послугу, показавши по своїх каналах порожній засніжений Майдан і заявивши, що присутні 200 осіб вже розійшлися?
 
Тут народ тільки підступає на Майдан, люди їдуть з усіх куточків країни виказати своє невдоволення фальсифікаціями виборів, а російські ЗМІ в усіх сюжетах повідомляють, що людей немає і протести закінчилися.

Як відомо, СРСР та його сателіти під час голосування резолюції ООН про ухвалення Всесвітньої декларації прав людини 10 грудня 1948 р. утрималися. Українська держава утримується й досі.

Минулий тиждень актуалізував питання трьох нових митрополій УГКЦ в Галичині. 29 листопада у Львові інтронізовано митрополита новоствореної Митрополії УГКЦ владику Ігоря Возняка. Акценти цієї події різними сторонами розставленні по-різному. Для більшості греко-католиків створення нових Митрополії є закономірним процесом розвитку східної Католицької Церкви, яка прямує до свого Патріярхату.

Прагнучи завершити свій устрій Патріярхатом, УГКЦ поступово, але впевнено розбудовує структури, які для цього є необхідними. І одним з таких кроків у поступу до Патріярхального устрою є нові Митрополії.

Едічка Лімонов в своєму блозі вже радіє: мовляв, ось вона, революція! Ці 2 дні мітингів і ходів (несанкціонованих) по Москві, з подальшими — неминучими і легко передбачуваними затриманнями по 200, 300, навіть, кажуть, по 500 осіб, — йому вже здаються революцією, ні більше, ні менше.

Дурень він наївний, або ж старий, досвідчений провокатор? На жаль, революцією це все не пахне навіть віддалено. За наявності необмеженої кількості Омону, внутрішніх військ, всієї їх спецтехніки, спецзасобів, водометів, сльозогінного газу, кінної поліції і т.д. і т.п. — протести беззбройної молоді, озброєної лише прапорами, транспарантами і «кричалками», виглядають жалюгідно і смішно.

Громадяни України довели владі, що вони мають право на мирний протест.
Сьогодні, 9 грудня, було проведено акцію Всеукраїнської ініціативи “ЗА МИРНИЙ ПРОТЕСТ!”. Близько 50 громадян встановили намет напроти будинку Кабінету міністрів України. Міліція не змогла перешкодити цій акції.

Частина перша

Кожного літа міряю тухольські гори, що на Сколівщині, шукаючи слідів Українських Січових Стрільців, заодно вивчаю історію цього давнього бойківського села. Ще збереглися на вершинах старі австрійські окопи, видно недалеку Маківку, а трохи нижче, біля хутора Плоснина – досить великий цвинтар загиблих і померлих російських солдатів  і серед них – чимало українців з Наддніпрянської  України.
Тут довкола билися Українські Січові Стрільці, які з тухольської долини пішли у своє безсмертя, йшли в шрапнельну заметіль і в ліси російських штиків, йшли, щоб вибороти омріяну Україну і захистити свою маленьку Галичину, йшли, щоб полягти у свої 17-ть років! Всі вони були добровольцями, вступали в Легіон УСС з братами, сусідами, односельцями та однокласниками. Там, на г.Маківці і полягли…
Я завжди буду вдячний жителям Тухлі, які врятували і зберегли у храмі Св.Миколая пропам’ятну таблицю на честь полеглих героїв на горі Маківці, врятували її від новітніх варварів, що прийшли до нас під червоними прапорами.

Представники громадськості розпочнуть пікутевання Кабінету Міністрів України 9 грудня об 11:00 на знак протесту проти системних порушень державою фундаментального права на мирні зібрання.
Останні акції соціального протесту у Києві, Донецьку та інших регіонах країни засвідчують, що суди, чиновники та правоохоронні органи вдаються до відверто протизаконних дій з метою придушення мирних акцій протесту.

Сімферополь-Чернігів, Хмельницький-Київ, Маріуполь-Львів, Харків-Херсон… Ці і ще 19 поїздів були відмінені Укрзалізницею з 1 листопада. Причина – непопулярність маршрутів. Тоді мало хто відчув на собі результати цих відмін.

Але перед Новорічними святами, коли студенти взялися купувати квитки додому, а активні кияни – планувати мандрівки, дефіцит поїздів помітили усі.

«Підходьте, беріть квиточки. Звідси зараз відправиться останній поїзд, всіх розвезе».
Активістка громадянського руху «Відсіч» ходить по Вокзальній площі з гучномовцем. За її спиною по колу їздить іграшковий паровозик і кілька вагонів.

Інформуємо Вас про те, що 05.12.11 президент Асоціації Фермерів та Землевласників України Миркевич М.С та голова страйкового комітету Кириченко Л.П зрадили інтересам фермерів та землевласників України, після того, як з?їздом АФЗУ було прийняте рішення про продовження мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення, та Радою АФЗУ 24.11.11 було прийняте рішення про проведення акції протесту у Маріїнському парку біля ВР в день розгляду проекту закону 9001.

Іноземних туристів до Євро–2012 селитимуть у гуртожитки, ремонт у яких робитимуть коштом українських студентів?
Поки столична влада намагається знайти достатню кількість місць для розселення іноземних гостей, які відвідають нашу державу під час чемпіонату Європи з футболу, на столичні виші покладено обов’язок привести придатні для заселення житлові площі до прийнятного рівня. Утім більшості ВНЗ доведеться «ламати голову», де взяти необхідні гроші, не чекаючи на державну допомогу. Відтак, побоюються спудеї, фінансовий тягар ляже на плечі тих, чиї роки навчання і проживання в гуртожитку збiглися з проведенням у державі свята футболу.

Гроші або на виселення!

Справжній студентський бунт назріває в Інституті журналістики (ІЖ) Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Сьогодні, 7 грудня, о 14.00 біля станції столичного метро «Вокзальна» відбудеться флешмоб «Пане Президенте, «довезіть» ґвинтокрилом».
Останніми днями в касах «Укрзалізниці» виник штучний дефіцит квитків, унаслідок чого безліч людей не зможуть зустріти в родинному колі Новорічні свята.

На Півночі, в наших сусідів з досить-таки умовною назвою “Росія”, відбулися вибори. Результат “вражаючий” - “на манєже адні і тє же”. Не пустомелить той, хто в Україні передбачає аналогічне. Але Україна — не Росія. Подвигнути український варіант — в наших з вами можливостях.
3 грудня на Михайлівській площі в Києві відбулося маски-шоу “великого опозиціонера” Яценюка. Одночасно в Україні тривають інші маски-шоу “великих політиків” від існуючої влади та “опозиції” - Януковича-Тимошенко-Тягнибока-Симоненка-Кличка-Гриценка... Характерною прикметою дефіляди “красенів” та “красунь” є те, що відбувається вона на тлі безперервної здачі національного суверенітету України, і як наслідок цього, всіляко завуальована втрата державності супроводжується стрімким зубожінням українського народу, цілковитим крахом соціальної політики.

Чекістський режим масово затримує учасників акцій протесту проти тотальних фальсифікацій т.з. «виборів до держдуми».
Російські і західні ЗМІ повідомляють, що в Петербурзі були схоплені десятки протестуючих біля Гостиного двору. У Москві захоплення опозиціонерів були влаштовані на Манежній і на Тріумфальній площах. Затриманий один з лідерів опозиції Едуард Лімонов.
Як повідомляють російські джерела, в Петербурзі учасники акції протесту виступали під гаслом «Ваші вибори — фарс». Організатором мітингу виступила «Інша Росія».

Можливо, суспільство так би й не дізналося про палку підтримку чергових мовних ініціатив народного депутата України, голови Ради Всеукраїнської громадської організації «Правозахисний громадський рух «Російськомовна Україна» Вадима Колесніченка з боку керівництва деяких вищих навчальних закладів України, якби не сам регіонал. Він час від часу «кукурікає» в своєму блозі на сайті інтернет-видання «Українська правда» про чергові перемоги.

А все почалося з його реляції про те, що Національний педагогічний університет України імені Михайла Драгоманова підтримав його спільний зі ще одним «народним обранцем» від Партії регіонів Сергієм Ківаловим законопроект «Про засади державної мовної політики».

В рамках конференції «Історія і пам'ять: радянське минуле 1953–1990 рр.», яка проходила в Сеймі Литви, 29 листопада був показаний документальний фільм всесвітньо відомого латвійського режисера Едвінса Шноре «The Soviet Story» («Радянська історія»), знятий у 2008 році, що отримав серйозний широкий відгук на Заході.
Фільм отримав премію кінофестивалю Бостона, був продемонстрований в Європаларменті і низці європейських країн. Днями фільм показали і по одному з каналів литовського телебачення, викладач історії з литовської гімназії, що брав участь в дискусії після показу картини в парламенті,  розповів, що показує цей фільм своїм учням.
Фільм розповідає про історію Росії періоду СРСР: Голодомор, репресії НКВД, співпрацю радянських і нацистських каральних і військових структур, події в Катинськом лісі і т.д.

В Україні останнім часом є тенденція безпідставної заборони мирних зібрань, а саме такі зібрання є найкращим механізмом захисту своїх прав, говорять в ефірі Радіо Свобода юрист, заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда і правозахисник Володимир Чемерис. На думку експертів, нинішні протести зіллються в так потрібну Україні соціальну революцію.

– У Києві чорнобильці і «афганці» пікетують знову будівлю Кабінету Міністрів. Там і «Беркут». Людей небагато – близько півтисячі. Але більшість із них приїхали власним коштом, тому що хочуть нагадати владі, що вони вимагають здійснити виплати за листопад у повному обсязі, призначені їм рішеннями судів.
 
А у Донецьку 29 людей продовжують голодувати. Підтримувати їх приходить десь кілька сотень людей.

До ранку 29 листопада Україна ламала голову: чи стане смерть шахтаря, який голодував на центральній площі Донецька за компанію з чорнобильцями, приводом для революції по «єгипетському варіанту».

Хто пам'ятає: революція в країні пірамід теж почалася зі смерті однієї людини, а потім озвірілий народ ... На щастя для Януковича українці ще не настільки озвіріли, але, як кажуть, тенденції в наявності. Ні де-небудь, а саме в Донецьку голодуючі чорнобильці залишили біля будівлі міськради порожню труну.

Нещодавно в польськомовному часописі «Кур’єр галіційський» (Див. Кур’єр галіційський 28 жовтня-11 листопада 2011) була надрукована стаття Володимира  Осадчука, текст якої був прочитаний автором у м.Яремче, на ІV українсько-польській науковій конференції, яку організувала редакція вищезгаданої газети та Прикарпатський університет. Стаття має назву: «Проект український». Не знаю, як зреагували українські учасники цієї конференції на доповідь професора В.Осадчого, але, без сумніву, у ній є чимало тверджень, які абсолютно не відповідають історичній правді і можуть бути лише власними думками автора.
Червоною лінією у виступі чи статті проф..В.Осадчого проходить думка про месіанську роль Польщі щодо України і українців, з чим аж ніяк не можна погодитися.

...У дні Варшавського повстання командир повсталої Варшави віддав наказ – усі продукти у першу чергу мають діставатися дітям. Навіть не бійцям, від яких залежав рятунок міста, а дітям. Чому – про це сказала остання строфа наказу – «Зруйновані споруди відбудуємо, втраченого молодого покоління не повернемо ніколи». В Україні 1933 року, навіть якби і було кому озвучити такий наказ, не було як і кому його виконати.

Тому Україна втратила у 1933 році усе покоління. Всі сто відсотків. Без винятків. Не тільки через смерть фізичну. Ті, хто вижив, уже ніколи не могли забути вмираючих родичів, друзів, сусідів. Не могли забути тіл живих мерців і божевільних від голоду очей. Така пам'ять морозить кров у жилах і позбавляє волі діяти. Людина, яка пережила подібне Голодоморові, уже ніколи не зможе «ставити чоло» кому б то не було. Навпаки – вона піде на все, щоб тільки мати гарантію, що ЦЕ не повториться. Від таких спогадів не втечеш. Мало того – такі спогади диктують перш за все рятувати себе. Навіть зраджувати, навіть висліджувати, навіть вбивати за півбуханки хліба чи мішечок квасолі. Завдяки Голодоморові їжа – до якої зазвичай ставляться з шанобою, але без трепету – набула майже містичного значення.