28 березня на Майдані Незалежності громадськість провела акцію «Резервація 2450» і вимагала зняття з розгляду скандального законопроекту №2450 “Про порядок організації і проведення мирних заходів”.
«Резервація» в центрі Києва, куди символічно помістили «індіанців». Грали там-тами,  «шамани» співали індіанських пісень, шериф з рушницею по-справжньому охороняв резервацію. Таке театралізоване дійство організував Громадянський рух «Відсіч», щоб тим самим продемонструвати можливі наслідки, які очікують українське суспільство в разі прийняття законопроекту про мирні зібрання.
«Ми втратимо права на мирні протести, на можливість висловлювати свої думки на акціях, якщо цей одіозний законопроект буде прийнято. Ми втратимо власну свободу», – каже один з учасників акції Артур Переверзєв.

Наша влада є прямим віддзеркаленням постгеноцидного суспільства. Свідченням справедливості такого висновку є те, що, по-перше, ми ту владу на всіх її щаблях самі обираємо і, по-друге, що нас, українців, у нашій країні значна більшість. Навіть на Донбасі та у всіх інших південно-східних регіонах України, окрім Криму, українці становлять більшість населення. А значить, витоки наших вельми специфічних виборчих симпатій нам треба шукати передусім у собі.

Вільний громадянине України! Прийди у середу, 28 березня, об 11.00 на Майдан Незалежності, аби не дати депутатам прийняти законопроект №2450, який забирає в нас право на мирний протест!

ВОНИ хочуть обмежити нашу свободу!
ВОНИ хочуть підступно позбавити нас права на мирні зібрання!
ВОНИ хочуть загнати нас у резервацію!

15 березня несподівано на порядку денному Верховної Ради виник на розгляд скандальний законопроект №2450 "Про порядок організації і проведення мирних заходів". Цього питання не було в порядку денному сесійного тижня, все було зроблено раптово, аби ми з вами не встигли зреагувати!

Як відомо, на львівському ринку «Привокзальний» впродовж року триває безстроковий протест підприємців. Головна вимога акції – повернути підприємцям збудовані за їхні кошти торгові павільйони, які із застосуванням шахрайських оборудок приватизувала адміністрація ринку (ТзОВ «Привокзальний ринок»).

Замість того, щоб вже підійти до якогось логічного завершення конфлікту, починаючи з лютого 2012 року, ситуація вкрай загострилася.  Адміністрація ринку, маючи за мету недопустити  викриття своїх антизаконних дій,  до арсеналу старих методів «роботи» - обіцянок і залякувань, додала нові – відверті репресії підприємців та «інформаційну активність».

Про це на вуличному брифінгу заявили активісти Громадянського руху «Відсіч», влаштувавши на пл. Ринок символічну візуалізацію можливих наслідків, якщо законопроект №2450 буде прийнятий у Верховній Раді.
Законопроект потрактовано, як клітку, в середині якої можуть опинитись ті, хто хотів організувати протест. В ув’язнених там людей були заклеєні руки та роти скотчем із написом 2450. Вони слугували прикладом, як пересічна людина може опинитись в ситуації, коли при спробі захистити свої права мирною вуличною акцією, вона зіткнеться з рядом заборон, які унеможливлять протест.
«Закон, який дає додаткові можливості владі для заборони протесту і накладає обмеження на ініціаторів вуличних акцій, може стати частим інструментом в її руках проти громадського впливу і є по своїй суті антидемократичним» – наголосила одна з учасниць акції Ірина Чулівська.

Який її сучасний стан? Які проблеми заважають розвитку українського людського капіталу? Який закон потрібен Україні, коли їх лише у Верховній Раді вже зареєстровано три, а ще один, розроблений створеною за дорученням Прем’єр-міністра робочою групою, знаходиться на розгляді в Кабіменті Міністрів України?

В четвер, 22 березня з 9.30 почнеться одна з безлічі акцій безстрокового протесту підприємців ринку "Привокзальний" - пікетування сесії Львівської міської ради.
"Допоки корупційні схеми замінятимуть Закони України?", - задають питання підприємці "Привокзального".

У середу, 21 березня, об 11:00 на пл. Ринок біля фонтана Адоніса відбудеться театралізована прес-конференція на тему «Як українцям хочуть заборонити право на протест. Небезпеки законопроекту №2450 “Про мирні зібрання” знову актуальні».

Активісти руху «Відсіч» продемонструють, що може статися з кожним громадянином, який захоче вдатись до вуличного протесту, у разі прийняття цього закону. Протест проти незаконної забудови, невдоволення підвищенням комунальних тарифів чи навіть марш у вишиванках на День Незалежності – згідно з законопроектом №2450 фактично будь-яке мирне зібрання можна буде заборонити, якщо цього захоче влада.

Попри серію скандалів в український прокат виходить російський фільм "Август. Восьмого", від показу якого відмовилися вже кілька країн. Автори цього "художнього твору" лицемірно запевняють, що фільм - про кохання. А разом з тим демонструють нам не більше, ніж російську версію війни у Грузії у 2008 році.

З цього фільму випливає кілька абсурдних "істин". Зокрема, що Південна Осетія - не територія Грузії, хоча і світ, і навіть сама Росія офіційно визнають Грузію у кордонах, що включають Південну Осетію. Що російські війська займалися виключно порятунком цивільних осіб. Що Президент Росії оголосив "примус до миру" через те, що грузини (які зображені майже всі в терористичних масках) вбивали мирне населення. І головне - що Грузія виступає агресором. Іншими словам, що Росія - молодець, а вторгнення на суверенну територію іншої держави під приводами, брехливість яких є очевидною і 4 роки потому - це шляхетно і правильно.

(замість рецензії)

«1920. Битва Варшавська». Так називається фільм відомого польського кінорежисера Єжи Гофмана, в якому відображені реальні події радянсько-польської війни 1920 р. і наступу Червоної армії на Замостя та Варшаву влітку того ж року. Багато подій фільму є дотичними до нашої історії, тому дивує те, що ні українські кінотеатри, ні телекомпанії не вважали за потрібне продемонструвати цей фільм у нас, на відміну від пропагандистськи-односторонніх стрічок «Август Восьмого», «Мы из будущего» чи серіалу про сталінську службу «СМЕРШ». Залишається домашнє кіно.

Однак, насамперед, давайте подивимося на історичне тло описаних у фільмі подій.

Коли почалась Помаранчева революція я ще був студентом.  Звичайно, я тоді не міг усвідомлювати історичності того моменту не лише в українській історії, але й в історії світу. Тоді я, як і багато інших, не розумів, а значна части не розуміє й досі: люди вийшли щоб сказати правду…

До і після Помаранчевого було багато інших майданів і, очевидно, що ще будуть.  Це і «Революція на граніті» і «Україна без Кучми», Податковий, Афганський, Чорнобильський та інші менш відомі майдани.

Акція протесту проти законопроекту №2450 про порядок [заборони] мирних зібрань.

15 березня громадянські активісти (зокрема – рух “Відсіч”) провели експрес-акцію протесту щодо несподівано виявлених намірів Верхоради протягти скандальний законопроект №2450 (більше про це – тут і тут). Кінець кінцем, законопроект було відправлено на повторне читання з такими словами Литвина (зі стенограми):

Триває гостре протистояння між адміністрацією і підприємцями.

Один із найбільш популярних львівських ринків – «Привокзальний» - уже майже рік лихоманить. Триває «холодна війна» між підприємцями і адміністрацією. Створена вільна профспілка бореться проти свавілля адміністрації, котра, на думку підприємців, незаконно, обманним шляхом, приватизувала торгові павільйони, які підприємці збудували власним коштом.

«Протест виник у травні 2011 року, - розповідає громадський активіст, учасник Громадянського руху «Відсіч» Маркіян Гудз. - 6 травня відбулася перша акція - страйк. Підприємці, не­зважаючи на залякування з боку адміністрації ринку, спромоглися на організований протест».

І все ж таки регіонали “кинуть” громадськість та академічну спільноту? А може і свого голову.

Сьогодні в Адміністрації Президента України відбувся розгляд трьох зареєстрованих у Верховній Раді законопроектів про вищу освіту, для чого в Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України запросили висновки щодо законопроектів Табачника (поданий від Кабінету Міністрів України), Оробець-Яценюка та Мірошніченка.

Партія регіонів збирається виступити проти свого голови?

На сайті Партії регіонів оприлюднена цікава заява народного депутата України, члена Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Сергія Баранова-Мохорта, який анонсував повернення такої корупційної штуки як вузівський іспит при вступі до вищих навчальних закладів.
За словами Баранова-Мохорта, “вплив самих вузів при вступі студентів буде не більше 33%” (саме такою, якщо вірити сайту Партії регіонів, буде “вага” іспиту в комплексній оцінці абітурієнта). Баранов-Мохорт повідомив також, що “вузи зобов’язані будуть враховувати і бал атестату (ще 33%), і результат незалежного тестування (ще 33%)”.

Нинішня нелегітимна влада на чолі з Януковичем боїться навіть саме слово, поняття “Український народ”, не говорячи вже про якісь дії з боку українців як об’єднаної сили в боротьбі за свою Державу. Влада в особі Партії регіонів та їх прибічників панічно боїться будь-яке єднання Української нації, навіть концептуально не допускає такої можливості.

У цьому я переконалася, випадково прочитавши статтю нардепа від ПР Юрія Мірошниченка “Концептуальні підходи до визначення суб’єктів безпосереднього народовладдя в Україні” (Журнал Верховної Ради України “Віче”, за грудень 2011).

Уся стаття пронизана прагненням “пустити у небуття” Український народ як суб’єкта безпосереднього народовладдя. Очевидно, з єдиною метою – розпорошивши українців, розділивши їх на “атоми” політичного права. Лише таким чином нинішній нелегітимній владі буде легше керувати, здобуваючи собі все нові й нові сфери впливу.

Чи не щодня у демократичній Польщі з’являються публікації, пов’язані із звинуваченнями на адресу солдат УПА у винищенні поляків на Волині влітку 1943 р. Не заперечуємо проти того, що у взаємному поборюванні загинуло тисячі поляків, але масово гинули і українці, до речі, на своїй, загарбаній чужинцями, землі. На жаль, в «дослідженнях» різних т. зв. кресових діячів та їх прихильників, як рівно ж аналогічних публікаціях та книгах сучасних українських полонофілів старанно замовчується масове вбивство українців, особливо на Холмщині. Засліплені лозунгом  «креси – то Польска» польські шовіністи взагалі заперечують масове вбивство українців, очевидно через політичну амнезію і натомість все голосніше, щоб почула Європа, кричать про геноцид поляків, вчинений українцями.

Створюючи свою ук­ра­їнську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базую­чись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Пере­бу­ва­ючи упродовж століть під владою завойовників, українці фак­­тично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.

В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.

«ТогоХтоПройшовКрізьВогонь» я дивилася на другий тиждень по виході в прокат. На той час на всіх київських сеансах – незручних, по-сирітському запханих за ситі спини прайм-таймових ржевських-наполеонів так, що зразу й не розгледиш, – уже почались аншлаґи, і нам із друзями, трьом родинам нагурт, ледве вдалося втиснутися в оболонський «Dream Town» (квитки довелося купувати за день наперед).

На фейсбуках так захопились обговоренням расизму і радянської армії, що в топ інтернет-істерик не ввійшло те, що потенційно могло би. Зокрема, розкішна ініціатива 53-х народних обранців, які звернулися до Корупц… чи як там його… Конституційного Суду з проханням накласти анафему на дві норми не так давно прийнятого цими ж депутатами Закону про запобігання корупції.

Отже, ці нардепи (усі, до речі, регіонали) просять у КС визнати неконституційним обов*язок вносити до цьогорічних декларацій видатки чиновників та їхніх родин, здійснені ними після 1 липня 2011 року.