Едічка Лімонов в своєму блозі вже радіє: мовляв, ось вона, революція! Ці 2 дні мітингів і ходів (несанкціонованих) по Москві, з подальшими — неминучими і легко передбачуваними затриманнями по 200, 300, навіть, кажуть, по 500 осіб, — йому вже здаються революцією, ні більше, ні менше.

Дурень він наївний, або ж старий, досвідчений провокатор? На жаль, революцією це все не пахне навіть віддалено. За наявності необмеженої кількості Омону, внутрішніх військ, всієї їх спецтехніки, спецзасобів, водометів, сльозогінного газу, кінної поліції і т.д. і т.п. — протести беззбройної молоді, озброєної лише прапорами, транспарантами і «кричалками», виглядають жалюгідно і смішно.

А революція, справжня революція — як відомо з історії, починається з того моменту, коли послані проти повсталих війська, козаки, поліція, ОМОН і т.п. — ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ їх придушувати. А то й взагалі переходять на бік повсталих, як це було в серпні 1991-го.

Отже до революції все ж таки ще далеко. Цікаво, звичайно, що принцип — дозволяти себе бити і в'язати, не чинячи опору — масово практикують люди, що вже відзначили публічно (у інтернеті), що проти них при доставленні в мусоріат застосовується саме стаття Адміністративного кодексу, караюча за «непокору» мусорам. Національний характер росіян виявляється тут дуже яскраво, а точніше, одна його класична риса — рабство. Навіть у ході ніби «революції».

Отже мітингувати, коли водомети ще не задіяні,  але вже стоять у дворі Петрівки, 38, безглуздо, як і ходити імпровізованими ходами до ЦВК, або куди там ще.

З якого переляку ЦВК, в якого є своя охорона, та ще посилена ментами і ВВ-шникамі, взагалі з вами розмовлятиме? Тільки тому, що ви гордо заявите його чиновниками, що ви, бачте, ГРОМАДЯНИ, і що ви обурені брехливими результатами виборів? На жаль і ах, але їм плювати. Ця Система, як давно вже стало зрозуміло, розуміє тільки одну мову — силу. Мову свинцю і тротилу, простіше кажучи.

Але навіть якщо б демонстрантів-протестантів проти «ПЖіВ» послухали і результати «виборів» відмінили, якби відбулася і насправді «революція!» — що було б далі? На жаль, нічого хорошого: ще один виток Росії про все тому ж історичному колу, по якому вона ходить вже не одне сторіччя.

Нова  — ненадовго — відлига з президентом Навальним (або навіть Немцовим, хоча це менш ймовірно) на чолі, а потім — знову повернення в початковий, традиційний для неї стан (тобто, тиранії, диктатури, тоталітаризму і комуно-фашизму). Чи варто город городити і під палиці лізти за таке «світле майбутнє»?

Адже тому що не тільки тим погані Путін  і його чекісти, що крадуть голоси і не допускають неугодних їм до «виборів».  Це огидно, але не це головне. Тому що ці, недопущені, — теж ті ще фрукти, в більшості своїй. І за даними всіх спостерігачів, хто зумів отримати РЕАЛЬНІ цифри на своїх ділянках — лідує ж скрізь КПРФ.

Відверті червонопрапорні прихильники Леніна і Сталіна, які на нього моляться навіть не так мимоходом, поволі це показуючи пресі, як Путін, а цілком відкрито і ревно. Ось хто буде реальним, ЧЕСНИМ переможцем на тих, сподіваних тріумфально-чистопрудним натовпом  «чесних виборах». Воно нам треба? І чим влада відвертіших сталіністів і ностальгистів по СРСР краща за владу Путіна?

Отже вибори чесні можна провести, ось тільки щастя це нікому  не принесе. Решта програми ж в різношерстої навально-лімоно-немцовськой коаліції протестуючих — і взагалі розмита, нечітка, можна тільки здогадуватися, що вона вже точно не буде відкрита і явно суперечити устремлінням і мріям «народу».

Ну, а «народ» цей відомо про що мріє. Про халявні харчі, випивку (бажано теж халявну), ну і про державну велич, щоб нас всі боялися. Особливо сусіди, що посміли 20 років тому, сволоти такі, відокремитися. Про реставрацію СРСР, тобто, мріє населення. І ганить Путіна всі ці роки за те, що він досі і СРСР не відновив, не перекрив всім газ так, щоб на колінах приповзли назад в склад Росії проситися, та і «олігарха» посадив тільки одного, а «народу» хочеться, щоб всіх.

І щоб проголосували за них, всі навальні і немцови просто вимушені будуть під все це підлаштовуватися і від цієї пічки танцювати, якщо навіть раптом і скинуть Путіна. Тобто — ще один виток по безнадійному, болісному, сльозами оплаканому і кістками всипаному все тому ж колу.

Замість того, щоб розірвати, нарешті, це вікове коло до бісової матері!! Замість того, щоб боротися не з режимом Путіна, а з російською державою як такою!

Ні, сьогоднішня «опозиція», ставши раптом владою, — і державі цій, і рабсько-холуйській суті «народа-богоносця» прислужуватиме (одночасно користуючись нею), і навіть ОМОН — той, який їй сьогодні дає прочуханки і пакує в автозаки, — ось  побачите, не зважиться ліквідувати!

Борис Стомахин

Відділ листів КЦ, Кавказ-Центр