Масова таблоїдизація українських засобів масової інформації є частиною інформаційної війни проти країни.

Про це письменниця Оксана Забужко заявила сьогодні під час круглого столу «Вільна людина у вільний країні».

Про це повідомляє УНІАН.

«Україна не є незалежною, бо не можна вважати незалежною країну, яка інформаційно собою не володіє, яка є не при власній тямі. Україна тут не виняток. Масова таблоїдизація українських ЗМІ є цілком програмовою, політичною і соціальною інженерією, яка в країнах європейської унії, де цей процес помітили раніше, отримала цілком вже прийнятий і в академічному середовищі вживаний за згодою термін - «путінізація ЗМІ», - наголосила Оксана Забужко.

Київ, понеділок, 10 грудня, площа біля Генпрокуратури, вул. Різницька, 13/15

Державна машина, яку ми утримуємо своїми податками, покриває справжніх злочинців, розкрадачів держави та тих, хто підриває її конституційні основи ініційованими з-за кордону «антиУкраїнськими виборами» (http://www.facebook.com/antyvybir).

Наше постгеноцидне, за Джеймсом Мейсом, суспільство практично не звертає уваги на найбільшу трагедію в історії не тільки України, але й усього людства – Голодомор.

Тільки кілька днів на рік тема штучного голоду 1932-1933 років стає провідною в українських ЗМІ.

А потім знову стає забутою, за великим рахунком, на рік – до наступної дати пам’яті жертв Голодомору, встановленої Леонідом Кучмою на кінець листопада, тоді як пік смертей від голоду в Україні припадав на перше півріччя 1933.

Можна цілком зрозуміти Леоніда Даниловича – людину "совєцької" формації. Весна, як відомо, рясніє радісними радянськими святами: 8 березня, День космонавтики, день народження Леніна, 1 травня, День перемоги, професійні свята, тощо. То навіщо затьмарювати їх такою похмурою подією як роковини Голодомору?

В усіх обласних центрах, 32 країнах світу, у селах та містечках в цю суботу, 24 листопада, українці прийдуть до пам'ятних знаків жертвам геноциду та запалять свічки в пам'ять мільйонів вбитих голодом.

Цьогорічні заходи вшанування присвячені, зокрема, людям, які у 32-33 роках рятували співвітчизників від голодної смерті.

КИЇВ – 14:00 хода від станції метро Арсенальна до Національного меморіалу пам'яті жертв Голодомору
16:00 загальнонаціональна хвилина мовчання, акція «Запали свічку пам'яті»
ДНІПРОПЕТРОВСЬК —12:00 на 9 км Запорізького шосе біля Меморіалу жертвам Голодомору та політичних репресій
ДОНЕЦЬК — 15-00 год. Збір людей біля Донецького обласного українського академічного національного музично-драматичного театру; 16.00 год. – біля пам'ятника Тарасу Шевченку мітинг і запалення свічок.
ЖИТОМИР — 15.30 біля Скорботного Янгола на майдані Путятинському відбудеться панахида, Скорботний мітинг, загальнонаціональна хвилина мовчання та Акція «Запали свічку»
ЗАПОРІЖЖЯ – 11.00-12.00 – збір на майдані Фестивальному,
12.00 – хода пам'яті від майдану Фестивального до Пам'ятного знаку жертвам політичних репресій (вул. Дзержинського, 28)
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК — 15.30 - Вічевий майдан
КІРОВОГРАД — 15:00 Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Свято-Покровська церква) біля спортшколи
ЛУГАНСЬК— 13.00 Сквер Пам*яті (біля бібліотеки Горького). Біля пам'ятника жертвам Голодомору
ЛУЦЬК—15:00 Театральний майдан
ЛЬВІВ — 15.00 біля пам'ятника Т. Шевченку
МИКОЛАЇВ — 14.00, збір біля Касперівського храму Божої Матері (вул. Садова, 12)
ОДЕСА — 14.00 - пам'ятний знаку жертвам Голодомору (Лідерсовський бульвар) та
16.00 -  Соборна площа (хвилина мовчання)
ПОЛТАВА —15:30 біля входу в перехід «Злато місто» (біля магазину «Adidas»)
РІВНЕ – 16.00. Мітинг-реквієм проведуть на території Свято-Покровського собору.
СЕВАСТОПОЛЬ – 16-00 біля Українського культурно-інформаційного центру в м. Севастополя (бухта Камишова, вул . П. Корчагіна 1).

80 років тому, у 1932-ому, радянська влада розпочала здійснювати, фактично, наймасовіший терор проти нас. У четверту суботу листопада ми традиційно запалюємо свічки, молячись і згадуючи всіх невинно загиблих – відомих і невідомих. А також й автора цієї об’єднавчої ініціативи – одного з перших дослідників Українського Голодомору, американця індіанського походження Джеймса Мейса. Як відомо, Джеймс працював над темою Голодомору в Українському науково-дослідному iнституті Гарварду, де, зокрема, разом з Робертом Конквестом брав участь у дослідженнях для його книжки «Жнива скорботи». З 1986 по 1990 рр. був виконавчим директором Комісії Конгресу США з Голодомору, керував її повсякденною роботою й укладав проект висновків комісії. В тих висновках чітко йшлося про те, що голод 1932-33 років в Україні був геноцидом проти українців! Це стало відкриттям світові нашої трагедії. З 1993 року і аж до своєї смерті, до 2004-ого, Мейс жив тут, в Україні.

Напередодні вшанування сумнозвісної дати кореспондентка РІСУ зустрілася з його дружиною Наталею ДЗЮБЕНКО-МЕЙС. Вона завжди була другом і соратником Джеймса. А після смерті намагається продовжувати його справу.

Україна без гриму та прикрас

Українцям уже давно слід припинити сперечатися з нащадками кагебістів, штатних комсомольців та комуністів з приводу того, був Голодомор 1933 року геноцидом чи ні. Якщо ми не хочемо втратити нашу державність, нам треба боротися з наслідками цієї нашої національної трагедії, без подолання яких Україна і надалі буде залишатися за всіма соціально-економічними показниками серед країн Центральної Америки та екваторіальної Африки та посміховиськом для усієї Європи, включно навіть із євразійською Росією.
 
Дивує пасивність у цій царині представників української соціології та історіографії, які, схоже, взагалі, не розуміють, про що йдеться. Інакше як черговим проявом постгеноцидного синдрому це не пояснити.

Цією публікацією ми завершуєм цикл статтей про відомих діячів радянської епохи, які в часі російсько-радянської інвазії на Україну винищили мільйони українців і загарбали її територію, ліквідувавши тим самим українську національну державу. В попередніх статтях з цього циклу ми розповіли про осіб з числа більшовицьких лідерів, які за вказівкою Леніна, Троцького,  Свердлова, Сталіна та інших, найбільше плюндрували Україну.

Важко збирати матеріал, а ще важче писати про героїзм російських білих генералів, що встали на захист «Єдіної і нєдєлімої» Росії, встали на захист тієї святої для них ідеї, на якій їх виховували з дитинства. Переважна більшість з них вірою і правдою служили Великій Росії і династії Романових, що була символом цієї Великої Росії. Вони йшли за словами генерала Врангеля «освобождать от красной нечисти Родную землю».

Безчестя по-українськи

Доводиться зараз часто чути: мовляв, такої брудної й важкої виборчої кампанії ще не було. Говорять це люди, які безпосередньо залучені до виборчого процесу. Говорять і мас-медіа. Хоча, здається, кожні чергові вибори в нас все брудніші й тяжчі. А результати їхні все гірші й гірші. Дасть Бог, незабаром у нашій Верховній Раді будуть професійні фракції водіїв та коханок олігархів, спортсменів, масажистів. Кого там ще? Кухарів, перукарів? І, відповідно, життя «покращуватиметься» й «прогресуватиме».

До речі, про прогрес. Пригадується старий анекдот. Було це за «мудрого» батька Сталіна. Тоді газети часто писали про прогрес. І ось в одному селі селяни зібралися на сходку та й вирішили: послати в місто чоловіка, щоб він зайшов до редакції газети, яку читали в селі, й довідався, що таке прогрес. Бо ж читають люди газету, ніби все розуміють, а ось що таке прогрес, не знають.

Під таким гаслом Ленін, Троцький, Свердлов, Сталін, Дзержинський, як і решта комуністичної верхівки, благословляли в похід на Україну своїх різунів, суб’єктів дегенерованого типу, які мали конкретне (за Леніним) «архіважливе» завдання: знищити  спроби утвердження української державності, силою зброї і тотального обману насадити, перш за все у східних районах, радянську владу і тими ж методами вилучити хліб в українського селянина: створити з  люмпен-пролетаріату загони, які б допомогли російським більшовикам утвердитися на цій благословенній Богом землі.

1 вересня у суботу, о 12.00 в Києві відбудеться акція «Відчуй себе міністром освіти!» (вул. Хрещатик, 21,біля театральних кас).
Мусимо з неприхованою радістю відзначити, що протягом останніх двох років словосполучення «перше вересня» у молоді асоціюється не тільки зі святковими лінійками, квітами, усміхненими обличчями вчителів, але й із зірковою постаттю, що прославила посаду «міністр освіти» на всю Україну й вже отримала прізвисько одного з травоїдних представників української фауни.

Завжди радо сприймаю інформацію про позитивні зрушення, які відбуваються між двома сусідніми країнами – Україною та Польщею. На днях українські мас-медіа повідомили про спрощення візового режиму між обома країнами і зниження рівня оплати за оформлення документів. Для українців, це вдвічі приємна новина, бо тисячі українців, особливо галичан, працюють у сусідній нам країні.

Українське суспільство перебуває в стані транзиту і не побудувало ані демократії, ані правової держави,  - каже в інтервю Gazeta.ua Блаженніший Святослав (Шевчук), Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, Отець і Глава УГКЦ. -  Це робить нас більш вразливими перед недугами західного суспільства, ніж самі країни старої демократії.

Блаженніший Владико, Європа породила секулярне cуcпільство, що було викликом для церкви. У другій половині ХХ століття всі говорять про постмодернізм. Сьогодні це виклик для Церкви та суспільства?

Кампанія «Помста за розкол країни»:

Що має робити українське громадянське суспільство після підписання Віктором Януковичем закону «Про засади державної мовної політики».

Підписавши закон «Про засади державної мовної політики», Президент України Віктор Янукович показав, що його прийняття від самого початку відбувалося з його згоди і під його патронатом, а позірне відсторонення від процесу було лише грою на публіку.
Своїм підписом, до того ж зробленим у такий цинічний спосіб (після зустрічі з інтелігенцією, яка навмисно летіла до нього у Крим, і якій він наобіцяв багато змін, розкритикувавши законопроект),  Віктор Янукович поставив себе за межу сприйняття його як вищої посадової особи держави.
Не може людина, яка не думає про майбутнє України, не зважає на загрози державності та стабільності, сприйматися людьми як Президент. Не може людина, яка критикує законопроект, але за два тижні не спромоглась внести до нього бодай одну зміну, вважатися адекватною.

У зв’язку з підписанням Головою Верховної Ради законопроекту «Про засади державної мовної політики», який фактично вводить другу державну мову на половині території України та загрожує розколом українському суспільству, активісти кампанії планують масштабну поїздку до округу Володимира Литвина для підготовки розгортання тривалої системної агітаційної кампанії з метою поховати надії спікера отримати мандат народного депутата на парламентських виборах 2012 року.

Ніякого оновлення не відбудеться, штатні "народні" кнопкодави від антинародної  касти "влада-опозиція" йдуть до Верховної Ради, як і за часів СССР, під прикриттям осіб, які не встояли перед спокусою чи то грошей, чи то депутатства, або ж над якими важким тягарем висять старі гріхи, або ж які просто обмежені та недалекоглядні в силу природних обставин, або ж які втомилися боротися з системою і пустилися за течією, рятуючи власне заднє місце... Повалій, Шевченко, Бенюк, Матіос, Ступка, Княжицький...

Письменниця Оксана Забужко в інтерв’ю УНН заявила, що в Україні дотепер збереглась абсолютно радянська декоративна традиція прикрашати партійні списки «передовими доярками, передовими свинарками», тобто бюрократичною верхівкою всіх професійних цехів, для того, щоб створити якусь ілюзію загального широкого представництва.

Водночас вона зазначила, що не може коментувати рішення тих, хто вирішили приєднатись до тієї чи іншої політичної сили.

У середу, 25 липня, об 11.00 на Майдані Незалежності (з боку монументу Незалежності) громадянські активісти кампанії «Помста за розкол країни» проведуть прес-конференцію, на якій підіб’ють підсумки кампанії за два місяці та розкажуть про свої подальші плани на той випадок, якщо законопроект Ківалова-Колесніченка «Про засади державної мовної політики» буде підписаний головою Верховної Ради (незалежно — старим чи новообраним) та відправлений на підпис Президенту України.

"Ну й що, як написали на заводі "Ахметов"? Прийдемо – зітремо".

Отримати владу й повернути вкрадене народ зможе з допомогою територіальних громад – стверджує правозахисник Римма Білоцерківська

Чому стільки уваги й часу приділяєте територіальним громадам?

– Бо є стійке відчуття: влада ніби й існує, але вона висить у повітрі. Уваги на народ не звертає. Ми її наче й обираємо, але після виборів нічого не працює. Це відчуття привело до розуміння: є певний шматочок влади, який оминули увагою. А саме – той, що стосується територіальних громад. За статтями 140–143 Конституції місцеве самоврядування є правом територіальної громади. І управляти вона може або напряму, прописавши процес прийняття рішень у статуті, або через утворені нею органи місцевого самоврядування. Отримавши свого часу з державного реєстра юридичних та фізичних осіб дані про нашу Сіверськодонецьку міську раду та виконком, я жахнулася: вони ж злочинці, самі заснували один одного!

Сьогодні Віктор Янукович перервав відпустку, аби приїхати на похорон Богдана Ступки. Напевно, говоритиме скорботні слова, згадуватиме все хороше з життя актора, можливо, звернеться до Бога з проханням за упокій душі. І багато хто вважатиме, що це все буде не задля дотримання формального протоколу розкладу роботи Глави держави. Адже Януковича зі Ступкою пов’язує не лише громадянство однієї держави, де перший — Президент, а другий — художній керівник провідного театру і просто актор з великої літери. Вони не раз зустрічалися “у теплій дружній атмосфері”, і принаймні один з них — Віктор Янукович — подавав це не просто як ділові розмови, а саме як велику дружбу, всім своїм виглядом показуючи свою повагу до Богдана Ступки як до людини, що є для нього авторитетом.

Сьогодні Віктор Янукович перервав відпустку, аби приїхати на похорон Богдана Ступки. Напевно, говоритиме скорботні слова, згадуватиме все хороше з життя актора, можливо, звернеться до Бога з проханням за упокій душі. І багато хто вважатиме, що це все буде не задля дотримання формального протоколу розкладу роботи Глави держави. Адже Януковича зі Ступкою пов’язує не лише громадянство однієї держави, де перший — Президент, а другий — художній керівник провідного театру і просто актор з великої літери. Вони не раз зустрічалися “у теплій дружній атмосфері”, і принаймні один з них — Віктор Янукович — подавав це не просто як ділові розмови, а саме як велику дружбу, всім своїм виглядом показуючи свою повагу до Богдана Ступки як до людини, що є для нього авторитетом.